Проблема методологічних підходів у психології

Анотація

Для з’ясування теоретичних засад наукового дослідження чи практичної діяльності психолога важливе значення має визначення методологічних підходів – теоретичних позицій щодо розуміння психічного явища, його вивчення, інтерпретації, впливу на нього. У статті висвітлено зміст основних методологічних підходів у психології – особистісного, діяльнісного та системного. Використання зазначених підходів розглянуто як засіб удосконалення побудови та збагачення теорії науки, а також підвищення ефективності її застосування на практиці. Обґрунтовано, що принцип (пояснювальний) психології – висхідне теоретичне положення теорії, крізь призму якого досліджують психічне явище. Підхід передбачає врахування основних принципів психології в їх взаємозв’язку та з можливим акцентом на одному з них. Тобто підхід є ширшим поняттям, ніж принцип. Як складові особистісного підходу у психолого-педагогічній науці та практиці розглядають індивідуальний і віковий підходи. Індивідуальний підхід полягає в тому, що в дослідженні та навчально-виховній роботі необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної людини, які надають їй неповторності. У межах культурно-історичної концепції діяльнісного підходу сформувалася суб’єктно-діяльнісна концепція. Розуміння діяльнісного підходу в контексті цієї концепції утвердилося як динамічна парадигма діяльності, що засвідчує її саморух, саморозвиток. Визначальним для неї є принцип активності. Формула активності полягає в тому, що внутрішнє (суб’єкт) діє через зовнішнє й тим самим себе змінює. Системний підхід дає змогу інтегрувати та систематизувати психологічні знання, обмежувати суб’єктивізм в інтерпретації психічних явищ. Він сприяє виявленню прогалин у знаннях про конкретні об’єкти, їх неповноту, визначити напрями подальших досліджень, передбачити властивості об’єктів, інформації про які бракує.