Юридична психологія

Воєнні злочини: криміналістична характеристика та психологічні особливості реалізації злочинної діяльності

2025-04-05T18:25:37+00:00

Анотація. У зв’язку з відсіччю збройної агресії РФ, запровадженням в Україні воєнного стану розслідування міжнародних воєнних злочинів, які згідно з Кримінальним кодексом України кваліфікують за ст. 438 «Воєнні злочини», набуло особливої актуальності. Необхідні нові, удосконалені підходи до виконання завдань кримінального провадження за міжнародними та європейськими стандартами правоохоронної діяльності за таких умов. У статті зосереджено увагу на формуванні криміналістичної характеристики міжнародних воєнних злочинів. Адже лише пізнавши злочин, його складові, особливості механізму реалізації злочинної діяльності, зокрема його психологічну складову, можна забезпечити ефективне розслідування злочину, покарання винних, досягнення завдань кримінального провадження. Важливою складовою криміналістичної методики розслідування будь-якого виду (підвиду чи групи) воєнних злочинів є відповідна криміналістична характеристика. Криміналістичну характеристику воєнних злочинів схарактеризовано як інформаційну модель, що становить систему ознак певного виду (групи) воєнних злочинів, яка визначає алгоритм дій слідчого щодо встановлення її елементів: предмета посягання, обстановки та способу вчинення злочину, слідової картини події, особи злочинця, особи потерпілого – з метою використання отриманих даних у процесі розслідування. Розглядувані елементи криміналістичної характеристики в динаміці формують механізм вчинення воєнного злочину, якому притаманні психологічні особливості реалізації злочинної діяльності. Обґрунтовано, що виокремлення та побудова криміналістичних методик розслідування окремих видів воєнних злочинів є актуальним завданням для сучасних учених-криміналістів. Крім того, слід сформувати відповідну комплексну криміналістичну методику розслідування воєнних злочинів, складовою якої є цілісна криміналістична характеристика, що ґрунтуватиметься на положеннях міжнародного й національного права, ураховуватиме криміналістично значущі ознаки та психологічні особливості реалізації злочинної діяльності.

Ключові слова: міжнародне гуманітарне право; порушення законів і звичаїв війни; катування; цивільне населення; військовополонені; розслідування; слідчі (розшукові) дії; криміналістична характеристика; криміналістична методика розслідування.

Методологічні засади вивчення особистісних трансформацій в умовах воєнного стану

2025-04-05T18:25:26+00:00

Анотація. Актуальність теми обумовлена необхідністю визначення наукових основ дослідження особистісних трансформацій в сучасних умовах для подальшого розроблення заходів щодо збереження психічного здоров’я українців. Мета цієї статті полягає у визначенні методологічних засад вивчення особистісних трансформацій у воєнний період. Відповідно до мети проаналізовано стан прикладних досліджень особистісних трансформацій у період воєнного стану; виокремлено різні рівні методології наукового аналізу цієї проблеми; обґрунтовано доцільність поліпарадигмального підходу в її опрацюванні. Методологію аналізу проблеми сформувала загальна теорія трансформації особистісних змін у кризових умовах, що ґрунтується як на диференціації, так і на інтеграції наявних знань у різних галузях; методи дослідження – аналізування та узагальнення результатів наукових досліджень. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід вивчення психоемоційних станів особистості під впливом психотравми в умовах воєнного стану. З позицій філософського рівня методології розглянуто здатність людини до функціонування в умовах невизначеності як ресурсу її розвитку. На підставі застосування системного аналізу визначено предиктори, що обумовлюють посттравматичне зростання, їх можна розглядати як системоутворювальні чинники конструктивних змін (особистісна резильєнтність, просоціальність, емпатія, відкритість досвіду). Обґрунтовано доцільність інтеграції психодинамічного, особистісного та феноменологічного підходів, що дає змогу визначити роль різних модусів психічного у формуванні особистісних трансформацій, здатність до витіснення травмувальних подій як головну ознаку здорової психіки, адаптивність особистості, яку забезпечують адекватні уявлення про свої можливості, готовність до прийняття нової ідентичності, що визначають ресурси подолання екзистенціальної кризи в період воєнного стану. Розглянуто психологічні концепції, що охоплюють систему певних засобів психотерапевтичного впливу на особистість. Визначення методологічних засад вивчення особистісних трансформацій у воєнний період дає змогу системно дослідити це явище й окреслити напрями його реалізації в емпіричному дослідженні.

Ключові слова: трансформації особистості; рівні методології наукового аналізу; психодинамічний підхід; особистісний підхід; феноменологічний підхід; екофасилітація.

Психологічна готовність поліцейських до розслідування воєнних злочинів

2025-04-05T18:25:14+00:00

Анотація. Світові збройні конфлікти поставили перед державним механізмом України й Ізраїлю та його інститутами численні виклики й загрози. Забезпечення державної безпеки і збереження країн стало завданням не лише для силових структур, органів державної влади та місцевого самоврядування, а й для кожного громадянина. Одним з пріоритетів для країн, які перебувають у стані війни, залишається боротьба зі злочинністю, а воєнні криміногенні реалії потребують дієвого механізму реагування з боку інституцій сектору безпеки й оборони. У статті акцентовано, що основним управлінським рішенням керівників органів і підрозділів поліції України та Ізраїлю в умовах війни стало приведення в бойову готовність, оповіщення особового складу та визначення завдань відповідно до плану й поточної ситуації. Поліцейські беруть участь в активних воєнних діях і забезпечують правопорядок на деокупованих територіях, що обумовлює потенційну загрозу фізичних травм і психологічного травматичного синдрому. Подальша готовність і покращення комунікації між різними правоохоронними відомствами оптимізують співпрацю в складних умовах ліквідації наслідків воєнних атак. Під час розслідування воєнних злочинів важливим є рівень підготовки особового складу в умовах стресогенних ситуацій. Увагу зосереджено на травматичному емоційному стресі, якого зазнали поліцейські під час ідентифікації тіл. Процес розпізнавання засвідчив психологічну складність і проблеми, що постали перед фахівцями-практиками, які брали в ньому участь. На особистому рівні емоційний добробут практиків і безпечні умови роботи мають бути пріоритетом в ефективному управлінні процесом. Обґрунтовано необхідність психологічної підтримки поліцейських в умовах реальної війни, оскільки окремі симптоми отриманих стресогенних травм можуть виявлятися з плином часу. Тому в процесі розслідування воєнних злочинів психологічна готовність поліцейських до умов воєнних дій є комплексним заходом забезпечення психологічного та фізичного здоров’я, формування захисних механізмів. Виокремлено стратегічні завдання психологічної підтримки поліцейських під час війни: забезпечення оптимального психічного здоров’я, розвиток стійкості до стресових факторів і готовності до подолання складнощів у процесі виконання службових обов’язків. Рекомендовано зосередити увагу на підтримці психічного здоров’я поліцейських у воєнний час.

Ключові слова: поліцейський; воєнний стан; війна; збройний конфлікт; злочин; розслідування; жертва; пізнання; стрес; агресія; адаптація; психологічна підтримка.

Міжнародний досвід психологічної підтримки поліцейських і військовослужбовців перед звільненням зі служби

2025-04-05T18:25:02+00:00

Анотація. У статті здійснено комплексний огляд міжнародного досвіду психологічної підтримки військовослужбовців і правоохоронців під час переходу до цивільного життя та виходу на пенсію. Автори досліджують практики США, Великої Британії, Канади, Ізраїлю, аналізуючи різноманітні програми й методи психологічної підтримки, їх ефективність і можливості адаптації. Дослідження виявляє ключові особливості підходів різних країн. США демонструє комплексність програм, що охоплюють увесь спектр потреб – від психологічної підтримки до працевлаштування та фінансового планування. Акцентовано на інноваційності американських методів, зокрема використанні віртуальної реальності для лікування посттравматичного синдрому. Велика Британія зосереджує увагу на ранньому втручанні та подоланні стигми навколо психічного здоров’я, інтегруючи державні та благодійні ініціативи. Канадський досвід вирізняється міжвідомчою співпрацею та культурною чутливістю програм, з огляду на потреби різних груп населення. Ізраїль пропонує проактивний підхід, що враховує постійну загрозу безпеці, починаючи психологічну підтримку ще під час активної служби та продовжуючи її після завершення. Ізраїльська модель засвідчує ефективність інтеграції досвіду ветеранів у роботу з військовослужбовцями. Розглянуто адаптацію міжнародного досвіду до українських реалій, інтеграцію цивільних спеціалістів і волонтерів у систему психологічної підтримки, а також програми підтримки сімей військовослужбовців. Аргументовано важливість комплексного, науково обґрунтованого підходу до психологічної підтримки, який враховує специфічні потреби цільових груп. Доведено необхідність постійної адаптації програм до нових викликів, таких як пандемія COVID-19 та зміни в характері воєнних конфліктів. Запропоновано цінні практики для вдосконалення систем психологічної підтримки, передусім у країнах, що постають перед такими викликами. Дослідження може бути корисним для психологів, соціальних працівників та інших фахівців, залучених до роботи з військовослужбовцями, правоохоронцями та ветеранами.

Ключові слова: психологічна підтримка; правоохоронець; військовослужбовець; звільнення зі служби; адаптація до цивільного життя; підготовка до пенсії; міжнародний досвід.

Тактичні і психологічні засади допиту під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, пов’язаних із підробкою документів

2025-04-05T18:24:50+00:00

Анотація. Однією з найпоширеніших слідчих (розшукових) дій під час розслідування кримінальних правопорушень є допит. Це незамінна слідча (розшукова) дія, оскільки, отримуючи показання в процесі допиту, слідчий збирає ідеальні сліди, які комплексно доповнюють інші джерела криміналістично значущої інформації, забезпечуючи процес доказування. Мета наукової статті полягає у формуванні засад тактики допиту під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, пов’язаних із підробкою документів, з позицій кримінально-процесуального, криміналістичного та психологічного аспектів. Окреслено закономірності проведення допиту, зокрема ключову з них – його пізнавальний характер, що полягає в послідовному відображенні події кримінального правопорушення в пам’яті людини. На відображення впливають об’єктивні та суб’єктивні чинники. У контексті розгляду тактики допиту під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, пов’язаних із підробкою документів, висвітлено питання використання можливостей когнітивної психології та психології брехні, зокрема за умов, коли складнощі виникають як з активізацією пам’яті допитуваних, які готові до співпраці зі слідством, або з відображенням правдивої інформації внаслідок її спотворення або замовчування допитуваним як форми протидії досудовому розслідуванню. Такі обставини обумовлені тим, що підозрюваний, причетний до механізму протиправної діяльності, а в низці випадків – і недобросовісний свідок, характеризуються високим рівнем освіченості, сформованістю професійних здібностей є переважно представниками «білокомірцевої» злочинності, що обумовлює ретельну підготовку слідчого до допиту й безпосередньо отримання показань з дотриманням криміналістичних рекомендацій.

Ключові слова: допитуваний; тактичний прийом; когнітивна психологія; психологія брехні; процесуальне інтерв’ю; показання.

Актуальні питання формування криміналістичної методики розслідування корупційних кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів

2025-04-05T18:24:38+00:00

Анотація. У контексті розбудови правової держави відповідно до вимог світової демократичної спільноти актуальним є формування криміналістичної методики розслідування корупційних кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів. Нині комплексного дослідження щодо формування криміналістичної методики розслідування корупційних кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів, у вітчизняній науковій літературі не здійснено. Тому проблематика потребує невідкладного дослідження з огляду на суттєво скореговані воєнним станом умови й докорінні зміни законодавства й розширення правозастосовної практики. Встановлено, що теоретичні, методологічні, правові, праксеологічні основи криміналістичної методики розслідування корупційних кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів, пов’язані між собою. Власне розроблювана криміналістична методика має ґрунтуватися на таких положеннях: 1) основою створення цієї методики є різні склади кримінальних правопорушень із різних розділів Кримінального кодексу України, об’єднані таким поняттям, як «корупційні кримінальні правопорушення»; 2) предметом криміналістичної методики є закономірності не всієї протиправної діяльності, а лише тієї її частини, що пов’язана з учиненням корупційних кримінальних правопорушень власне працівником правоохоронного органу, зі специфічним механізмом реалізації протиправної діяльності; 3) окремі ознаки корупційних кримінальних правопорушень тісно пов’язані в процесі доказування, що визначає специфіку висунення та перевірки версій, планування розслідування, проведення окремих слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових заходів тощо. З огляду на праксеологічний підхід, запропоновано структуру криміналістичної методики розслідування корупційних кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів.

Ключові слова: корупція; кримінальне провадження; криміналістична характеристика; криміналістична рекомендація; практичний працівник; правоохоронний орган.

Психологічні особливості вдосконалення професіоналізму психологів через формування інноваційної та правової компетентності

2025-04-05T18:24:27+00:00

Анотація. У статті висвітлено вплив інноваційної та правової компетентностей психологів у процесі вдосконалення їхнього професійного рівня. Метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування психолого-педагогічної концепції вдосконалення професіоналізму психологів через формування інноваційної та правової компетентностей. Методологічне підґрунтя статті становлять загальні психолого-педагогічні положення про сутність і розвиток особистості в процесі життєдіяльності, теоретичні положення щодо закономірності розвитку особистості, принцип системного підходу. Ефективна діяльність людини можлива через розуміння її мотивації, шлях дослідження пізнання, застосування принципів світогляду до духовної творчості та практики. Методологія формування інноваційної та правової компетентностей пов’язана з теоретичним осмисленням психологами необхідності підвищення їх професійного рівня. Удосконалення професіоналізму психологів через формування інноваційної та правової компетентностей ґрунтується на гуманістичних принципах, що відображаються в появі нових понять, а саме: психолого-педагогічна підтримка, правова компетентність, інноваційна освіта, інноваційна компетентність, суб’єктний досвід особистості. Критеріями професіоналізму психолога є соціальний досвід, позитивні риси особистості, ефективна допомога громадянам. Наукова новизна статті полягає у висвітленні технологій, психолого-педагогічних особливостей удосконалення професіоналізму психологів через формування інноваційної та правової компетентностей. Формування інноваційної та правової компетентностей у психологів сприяє професійному вдосконаленню.

Ключові слова: психолого-педагогічна підтримка; правова компетентність; інноваційна освіта; інноваційна компетентність; суб’єктний досвід особистості.

Детермінанти протиправної поведінки у військовому середовищі

2025-04-05T18:24:15+00:00

Анотація. У контексті сучасних викликів, що постали перед оборонно-безпековим сектором України, актуалізується потреба комплексного аналізу детермінантів, що впливають на протиправну поведінку у військовому середовищі. Дослідження соціально-психологічних чинників, що спричиняють девіантну поведінку військовослужбовців, створює підґрунтя для вдосконалення підходів до профілактики таких правопорушень і сприяє забезпеченню високого рівня дисципліни й дотримання законності у військових формуваннях. Мета цього дослідження полягала у вивченні основних детермінантів, що позначаються на протиправній діяльності військовослужбовців, а також визначенні закономірностей впливу ситуаційних і системних факторів на її вияви. Досягнення цієї мети передбачало комплексний аналіз наявних теоретичних концепцій та окреслення на їх основі першочергових шляхів, спрямованих на підвищення ефективності профілактики протиправної діяльності, а також зміцнення дисципліни й законності у військовому середовищі. Методологічною основою дослідження є метод метааналізу, який дав змогу кількісно узагальнити результати попередніх наукових праць й оцінити масштаб і ступінь впливу ситуаційних та системних факторів на протиправну діяльність військовослужбовців. У процесі дослідження було виокремлено найбільш значущі соціальні змінні, що визначають характер протиправної діяльності в умовах військового середовища. Результати аналізу засвідчили стабільну тенденцію, яка підтверджує визначальну роль соціального контексту у формуванні протиправної поведінки. До ключових детермінантів віднесено такі особливості, як консервативність військової сфери, її монократичність, груповий тиск, а також колективну ідентичність, яка обмежує можливості для самоідентифікації. Зазначені фактори посилюються впливом ситуаційних і системних чинників, створюючи передумови для виникнення протиправної поведінки. У висновках акцентовано на необхідності проведення соціально-політичних реформ, спрямованих на мінімізацію впливу цих чинників, з акцентом на розвиток громадянського суспільства як ключової умови забезпечення позитивних змін у військовій сфері.

Ключові слова: військовослужбовець; військове середовище; девіантність; злочинність; протиправна поведінка; диспозитивні, ситуаційні, системні чинники; психологічні, соціальні умови впливу.

Страхи та бар’єри початку професійної діяльності в майбутніх психологів в умовах сучасних викликів

2025-04-05T18:24:03+00:00

Анотація. Статтю присвячено дослідженню страхів і психологічних бар’єрів, що виникають у майбутніх психологів перед початком професійної діяльності в умовах впливу сучасних викликів, таких як воєнні дії в Україні, масова психологічна травматизація населення, стрімкий розвиток цифрових технологій, дистанційне навчання тощо. Метою статті є вивчення основних страхів і бар’єрів, що потенційно можуть здійснювати негативний вплив на початок професійної кар’єри майбутніх психологів, а також розроблення практичних рекомендацій з їх подолання. Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання: проведення теоретичного аналізу наукової літератури й емпіричного дослідження стану проблеми, визначення основних шляхів її подолання. Методологічним підґрунтям статті є фундаментальні положення системно-структурного підходу, теорія єдності психіки, поведінки й діяльності; загальні положення діяльнісного підходу до розгляду особистості як активного суб’єкта власного розвитку; гуманістично-особистісний підхід; принцип розвитку та його рушійні сили. Під час підготовки статті використано окремі загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) і психологічні методи (анкетування, опитування, бесіда). Дослідження проводили серед здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 053 «Психологія» навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ. За результатами емпіричного дослідження визначено особливості переживання страхів і бар’єрів початку професійної кар’єри майбутніми психологами в сучасних умовах, на цій підставі запропоновано практичні рекомендації щодо їх подолання. Проведене дослідження засвідчує наявність у більшості (81 %) респондентів переживань різноманітних страхів і психологічних бар’єрів, пов’язаних із професійною самореалізацією. З метою розв’язання цієї проблеми рекомендовано в процесі вивчення навчальних дисциплін професійного спрямування в період навчання в закладі вищої освіти обов’язково враховувати реалії професійної діяльності фахівців-психологів, забезпечити формування та розвиток професійно важливих рис, умінь і навичок майбутніх психологів, використовувати сучасні педагогічні інноваційні інтерактивні технології, спеціально розроблені ділові ігри, тренінги, забезпечити дотримання етичних стандартів діяльності, а також акмеологічних принципів. Отримані результати дослідження будуть корисними для студентів-психологів, молодих спеціалістів, викладачів і супервізорів, які прагнуть підтримати професійний розвиток початківців. Порушені проблемні питання потребують подальших ґрунтовних психологічних досліджень із суттєвим збільшенням вибірки та використаних психодіaгностичних методик.

Ключові слова: страх; бар’єр; професія; кар’єра; професійна самореалізація.

Тактичні прийоми проведення допиту під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами в умовах воєнного стану

2025-04-05T18:23:51+00:00

Анотація. Сучасні реалії воєнного стану вимагають від органів досудового розслідування нових підходів до розслідування кримінальних правопорушень, зокрема тих, що вчиняють організовані злочинні групи. Злочинні угруповання користуються нестабільною ситуацією в державі, вразливістю державних кордонів для досягнення своєї мети. Тактичні прийоми допиту в таких умовах стають ключовим елементом успішного розслідування. Мета статті – висвітлити тактичні прийоми допиту під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами в умовах воєнного стану. У процесі дослідження було використано загальнонаукові та спеціально-правові методи, зокрема: порівняльно-правовий, системно-структурний і метод системного аналізу. Визначено, що до обставин, які необхідно встановити під час проведення допиту в процесі розслідування кримінальних правопорушень, учинених організованими злочинними групами в умовах воєнного стану, слід віднести як загальні обставини кримінального правопорушення, так й обставини створення та функціонування організованої злочинної групи. Коло питань, яке необхідно встановити під час проведення допиту в процесі розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами в умовах воєнного стану, а також вибір тактичних прийомів залежить від ролі допитуваної особи (підозрюваного, свідка, потерпілого, співучасника), а також специфіки злочинної діяльності. Допит членів організованої злочинної групи є одним із найскладніших і багатогранних завдань у кримінальному провадженні. Ця складність зумовлена як особливостями структури й діяльності злочинного угруповання, так і поведінковими стратегічними підходами їхніх членів. Ефективність проведення допиту залежить від комплексного використання тактичних прийомів, творчого підходу до вирішення складних ситуацій і здатності адаптувати методику роботи до умов воєнного стану.

Ключові слова: допит; тактичні прийоми; організована злочинна група; психологічний вплив; воєнний стан.

Організаційно-правові та психологічні основи взаємодії слідчого та прокурора під час розслідування корупційних кримінальних правопорушень

2025-04-05T18:23:40+00:00

Анотація. Статтю присвячено дослідженню організаційно-правових і психологічних основ взаємодії слідчого та прокурора під час розслідування корупційних кримінальних правопорушень. У контексті цього дослідження розглянуто особливості взаємодії слідчого та прокурора як під час розслідування кримінальних правопорушень загалом, так і під час розслідування саме корупційних кримінальних правопорушень у контексті забезпечення ефективності такого розслідування та в розрізі завдань кримінального провадження. Метою наукової статті є встановлення сутності організаційно-правових і психологічних основ взаємодії слідчого та прокурора під час розслідування корупційних кримінальних правопорушень. З огляду на специфіку предмета й мету дослідження, методологічний інструментарій репрезентовано системою загальнонаукових методів (дедукції, аналогії, аналізу, синтезу тощо) і спеціальних методів (порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, функціональний, метод системного аналізу тощо) для забезпечення комплексного вивчення предмета дослідження та формування на цій підставі авторських висновків. У статті висвітлено питання законодавчого врегулювання взаємодії слідчого з прокурором під час розслідування кримінальних проваджень. З’ясовано, що поняття «взаємодія» не має чіткого визначення в кримінальному процесуальному законодавстві України, проте ця взаємодія опосередковано регламентована положеннями Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють правовий статус, повноваження та обов’язки слідчого і прокурора. Водночас дієва взаємодія слідчого та прокурора під час досудового розслідування кримінальних правопорушень (зокрема корупційних) можлива за умови дотримання низки вимог, серед яких дотримання законодавчих приписів, раціональне використання арсеналу відповідних засобів, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України. Констатовано, що взаємодія слідчого та прокурора під час розслідування корупційних кримінальних правопорушень є доволі складним процесом, що передбачає організаційну, тактичну, процесуальну і психологічну складові. Висвітлено найпоширеніші форми взаємодії слідчого та прокурора під час розслідування цієї категорії кримінальних правопорушень. Досліджено різні наукові підходи до взаємодії слідчого та прокурора з позицій кримінального процесуального права, криміналістики та юридичної психології, а також їх відображення в практиці досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень. Актуальність дослідження кореспондується з недостатньою науковою розробленістю окресленої проблематики й потребою в подальших наукових розвідках. Наукова новизна статті полягає в здійсненні аналізу законодавчого регулювання взаємодії між слідчим і прокурором під час досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень з окресленням організаційно-правових та психологічних аспектів такої взаємодії.

Ключові слова: слідчий; прокурор; взаємодія; правове регулювання; досудове розслідування; корупційні кримінальні правопорушення; кримінальне провадження.