Допит неповнолітнього: криміналістична та психологічна характеристика
DOI:
https://doi.org/10.33270/03212902.61Анотація
Метою статті є вивчення особливостей проведення допиту неповнолітніх у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків, обґрунтування його криміналістичної та психологічної характеристики. Завданням є формування системи тактичних прийомів, які сприятимуть встановленню психологічного контакту з неповнолітнім допитуваним, недопущенню добросовісних помилок у показаннях допитуваного та нейтралізуватимуть конфліктні ситуації. Методологія. Методологічний інструментарій передбачає систему загальнонаукових і спеціально-правових методів пізнання. Наукова новизна полягає у формуванні криміналістичної та психологічної характеристики допиту неповнолітніх у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків. Доведено, що допит неповнолітнього – процесуально й тактично складна слідча (розшукова) дія, до проведення якої дізнавач має ретельно підготуватися. Необхідним є встановлення психологічного контакту з неповнолітнім, проведення допиту у формі діалогу, довірливої розмови. Висновки. Розслідування кримінальних проступків іноді супроводжується виникненням конфліктних ситуацій між дізнавачем з неповнолітнім підозрюваним. Нерідко неповнолітні допитувані відчувають складнощі під час відтворення обставин кримінального правопорушення, що обумовлює виникнення добросовісних помилок у показаннях. Розкрито відповідні проблемні ситуації та запропоновано алгоритми їх вирішення. Зауважено, що з позиції криміналістики допит неповнолітнього в кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків – це слідча (розшукова) дія, яка передбачає отримання та фіксацію дізнавачем у встановленій формі показань, які містять відомості, що мають значення в кримінальному провадженні. З точки зору психології допит неповнолітнього в кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків – це процес специфічного спілкування дізнавача з учасником кримінального провадження.
Ключові слова: допит; кримінальне провадження; кримінальний проступок; дізнавач; тактичний прийом; психологічний контакт.
Посилання
Досудове розслідування кримінальних проступків : метод. рек. / [С. С. Чернявський, М. С. Цуцкірідзе, Р. М. Дударець та ін.]. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2019. 160 с.
Чорноус Ю. М. Психологічні основи реалізації тактичних прийомів. Юридична психологія. 2020. № 1 (26). С. 13–22. doi: https://doi.org/10.33270/03202601.13.
Филонов Л. Б. Психологический контакт педагога и учащегося как условие успешной профилактики отклонений в поведении. Психологическая профилактика недисциплинированного поведения. 1989. С. 238–251.
Ковбаса В. М. Актуальні питання тактичного забезпечення допиту неповнолітніх. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2014. № 1. С. 253–258.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
Никандров В. В. Наблюдение и эксперимент в психологии : учеб. пособие. СПб. : Речь, 2002. 103 с.
Осипенко І. П., Пророченко В. В. Використання можливостей невербальної інформації у розслідуванні злочинів. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 6. С. 392–395. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2019-6/94.
Панасенко Е. Експеримент як провідний емпіричний метод наукового дослідження в психології: теоретичний аспект. Науковий вісник Миколаївського національного педагогічного університету імені В. О. Сухомлинського. 2017. № 1 (17). С. 127–133. (Серія «Психологічні науки»). URL: http://mdu.edu.ua/wp-content/uploads/psihol-visnik-17-2017-24.pdf.
Pletenets V., Kurganova D. Typical conflict situations when covering and ways of their solution. Visegrad Journal on Human Rights. 2019. No. 3 (1). Р. 219–222. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/903456.pdf.
Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. М. : АПН СССР, 1960. 450 с.
Єфімов М. М. Особливості встановлення психологічного контакту при проведенні допиту під час розслідування злочинів проти моральності. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2020. № 1. С. 200–204. doi: 10.31733/2078-3566-2020-1-200-204.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
