Ставлення до права і соціальний інтелект персоналу сил безпеки та оборони

Анотація

Анотація. Актуальність теми обумовлена необхідністю дослідження особистісних трансформацій військовослужбовців у сучасних екстремальних умовах для подальшого пошуку дієвих засобів і наукових методів подолання негативного впливу війни та розроблення заходів збереження психічного здоров’я комбатантів. Мета цієї статті полягає в емпіричному вивченні взаємозв’язків складових соціального інтелекту та видів ставлення до права в персоналу сил безпеки й оборони у воєнний період. Відповідно до мети проаналізовано стан зарубіжних і вітчизняних досліджень девіантної поведінки військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Крім того, досліджено роль соціально-емоційної компетентності особистості в подоланні особистих і професійних викликів. Проведено емпіричне дослідження взаємозв’язків складових соціального інтелекту з видами ставлення до права комбатантів – правопорушників і таких, що не вчиняли правопорушення (група норма). Методологію дослідження становили методика «Ставлення до права», розроблена Д. С. Безносовим, і методика дослідження соціального інтелекту Дж. Гілфорда. Встановлено, що у військовослужбовців, які не вчиняли правопорушень, у разі підвищення здатності вибудовувати стратегію власної поведінки для досягнення поставленої мети, розвиненого вміння орієнтуватися в невербальних реакціях учасників взаємодії та знання правил, які регулюють поведінку людей, підвищується позитивне ставлення до права, відчуття соціальної цінності права. Визначено, що з підвищенням здатності до розуміння інших актуалізуються сумніви щодо ефективності або справедливості правової системи. У цій групі визнання авторитету правової системи в суспільстві, переконання щодо здатності правової системи змінити суспільство не виявлено взаємозв’язків із жодною складовою соціального інтелекту. У військовослужбовців, які вчиняли правопорушення, за умови підвищеної здатності вибудовувати стратегію власної поведінки для досягнення поставленої мети підвищується імовірність нехтування правовими нормами, нав’язування своєї волі іншим, створення та встановлення власних правил поведінки. Виявлено, що в групі правопорушників з посиленням здатності до розуміння інших посилюються сумніви щодо ефективності або справедливості правової системи. З’ясовано, що в цій групі з підвищенням здатності до розуміння змін у вербальних реакціях людини, потреби впливати на інших посилюється бажання до свідомого заперечення ролі права в суспільстві, переконання в необов’язковості правових регламентів, можливості нав’язування своєї волі іншим. З підвищенням здатності до передбачення поведінки людини загострюється негативне ставлення до права, заперечення його соціальної цінності та послаблюється відчуття права як об’єкта сліпого поклоніння. У групі військовослужбовців, які вчиняли правопорушення, виявлено певну віддаленість позитивного ставлення до права від уміння розуміти наміри, відчуття та емоційні стани інших за вербальними і невербальними виявами.

Ключові слова: право; військовослужбовець; комбатант; соціальний інтелект; девіантна поведінка; персонал сил безпеки та оборони; соціально-емоційна компетентність.